Плечолопатковий периартроз, його симптоми і лікування дієвими методами

У тому випадку, коли у пацієнта розвивається запальне ураження м’яких тканин і сухожиль, які оточують плечовий суглоб, на підставі скарг пацієнта та результатів клініко-лабораторного обстеження може бути поставлений діагноз «плечолопатковий периартроз». У процесі розвитку цього захворювання у хворого немає первинного ураження кісток, що утворюють плечовий суглоб – одне з найпотужніших зчленувань скелета людини. Але за великий обсяг руху доводиться розплачуватися частими травмами, які можуть ініціювати запальні і рубцеві зміни, що зачіпають капсулу суглоба.

Запідозрити цю хворобу можна на ранній стадії патологічного процесу – не помітити зменшення обсягу рухів у суглобі і обмеження їх діапазону неможливо, адже сучасній людині протягом кожного дня доводиться виконувати величезний обсяг роботи. Саме тому навіть невелике рубцювання капсули призводить до зменшення власного порожнини суглоба, і якщо лікування плечелопаточного периартроза не починається вчасно, з кожним днем людині стає все важче виконувати звичні рухи.

Характерні прояви хвороби

У тому випадку, коли у хворого виникає периартроз, симптоми захворювання стають помітними вже на ранніх стадіях хвороби. Найчастіше хворі скаржаться на:

• 

  Плече-лопатковий периартроз вже на ранніх стадіях дає про себе знати

  труднощі, що виникають при рухах в суглобі – підняття руки, згинання плеча або згинання руки в плечовому суглобі з обертанням супроводжуються вираженим болем;

• дуже скоро до первинних проявів періартриту приєднується синовіт і контрактура м’язів, що оточують плечовий суглоб;
• біль у стані спокою виникає поступово, і на початковій стадії захворювання має тенденцію до посилення ночами, виникнення при тривалому навантаженні, стресі та переохолодженні області плечового суглоба.

Крім того, прогресування плечелопаточного периартроза супроводжується укороченням кінцівки – виявляється скорочення обсягу не тільки активних, але і пасивних рухів в ураженому зчленуванні. Дуже часто симптоми виникають у пацієнтів, які страждають на хвороби залоз внутрішньої секреції – цукровим діабетом та захворюваннями щитовидної залози, які супроводжуються підвищеною продукцією тироксину і трийодтироніну.

Причинами, які провокують часте виникнення плечелопаточного периартроза, стають:

• складність будови суглоба – три кістки (лопатка, ключиця і плечова кістка) рухомо з’єднуються між собою за допомогою чотирьох суглобів;
• велика кількість зв’язок, м’язів і сухожиль, які оточують плечовий суглоб, перекидаються через нього, як через блок – вони забезпечують рухомість верхньої кінцівки і одночасно забезпечують стабільність зчленування.

Стадії захворювання

Незважаючи на те, що периартроз супроводжується на будь-якій стадії захворювання запаленням, потовщенням або зменшенням обсягу суглобової сумки плечового суглоба, в його розвитку виділяють наступні стадії:

• заморожувальні фаза – характеризується раптовою появою болю в плечах, що посилюється в нічний час або в стані спокою, причому біль посилюється при повороті на бік хворого плечового суглоба. У стані спокою біль виражена набагато сильніше, ніж при русі руки, але обсяг активних рухів обмежується мало (тільки при підйомі руки вгору і максимальному відведенні плеча). Ця стадія захворювання триває від 2 до 9 місяців, але консервативне лікування призводить до практично повного одужання пацієнта;
• заморожена («липка») фаза – характеризується зменшенням вираженості больових відчуттів та одночасним обмеженням рухливості плечового суглоба. Різко обмежується можливість кругового обертання в плечовому суглобі, яка розвивається на тлі атрофічних змін у м’язах плечового пояса і плеча. Ця стадія хвороби триває від 3 до 9 місяців, і ефективною буде тільки призначення комплексного та активного лікування, в якому будуть задіяні всі можливі методики сучасної медицини – для лікування плечелопаточного периартроза використовують ЛФК, фізіотерапевтичне та медикаментозне лікування;
• розморожена фаза (стадія уявного відновлення) – характеризується зменшенням і практично повним зникненням больових відчуттів і різким прогресуючим обмеженням рухів аж до повного блокування ураженого суглоба. Ця стадія триває від 12 до 24 місяців і при відсутності радикального лікування завершується розвитком склерозуючого капсуліту.

Як лікувати плечолопатковий периартроз?

Якщо у пацієнта розвивається дане захворювання, лікування повинно починатися на самих ранніх стадіях хвороби – тільки в цьому випадку можливе збереження функції ураженої верхньої кінцівки. Проведене лікування повинно бути тривалим, терплячим, наполегливим – тільки в цьому випадку можливо зворотний розвиток симптомів захворювання.

У лікуванні захворювання важливо задіяти:

• ЛФК при плечолопатковому периартрозе сприяє зменшенню болю, збільшення еластичності капсули суглоба, збільшення рухливості суглоба, покращення міцності м’язів, що утворюють своєрідну манжету обертального пристрою – від її стану залежить стан самого суглоба. Комплекс вправ для кожного хворого повинен підбиратися індивідуально і починати заняття потрібно під керівництвом досвідченого фахівця з лікувальної фізкультури;
• фізіотерапевтичне лікування допомагає відновлення повного обсягу рухів (при використанні апаратних методик) або уповільнення прогресування змін, що передбачає використання домашніх процедур. У тому випадку, якщо починається лікування народними засобами, рекомендують проведення прогрівань, компресів з відварами лікарських трав, прийом настоїв лікарських трав, які мають протизапальну і знеболюючу дію, всередину – календула, евкаліпт, мати-й-мачуха, звіробій, волошка, осика, вільха;
• медикаментозне лікування проводять тільки при неефективності лікувальної фізкультури та фізіотерапії.

Від наполегливості лікування та своєчасності її початку залежить і його результат, і прогноз захворювання для пацієнта.